Батькам

Допомога батьків у період підготовки до ЗНО.

Поради психолога

1. Контролюйте, скільки спить ваша дитина. Регулярне недосипання шкідливе для психіки, послаблює імунітет і загострює хронічні захворювання дітей.
2. В екзаменаційний період дуже важливе харчування випускників. Воно має бути повноцінним. Підліткам слід давати продукти, які містять вітамін Е. він підвищує імунітет і стійкість до стресу. У натуральному вигляді є в картоплі, сої, кукурудзі, моркві, ожині, волоських горіхах.
3. Споживання на добу 8 склянок рідини позитивно впливає на організм, зокрема, покращується робота нирок, вони краще протидіють урологічним інфекціям. При цьому корисно пити звичайну воду, натуральні соки. Вживання кави не підвищує працездатності, підсилює стрес, викликає сильну сечогінну дію, що призводить до зневоднення організму і підвищеної роздратованості.
4. Звертайте увагу на посуд, з якого їдять ваші діти. Краще, аби він був золотоватий. Цей колір заспокоює нервову систему, концентрує увагу, покращує настрій і пам'ять.
5. Частіше спілкуйтеся зі своїми дітьми, переймайтеся їхніми проблемами, допомагайте розв’язувати їх. Займіть позицію «друга» для своєї дитини.

«Зміна школи та адаптація до нового колективу»

Із проблемного переходу до нової школи чи нового класу діти стикаються часто. Як допомогти дитині подолати напруження, яке виникає у випадку зміни колективу?

«Що повинні  знати батьки, щоб надати допомогу дитині»

1. Легкість адаптації до нового колективу залежить від характеру та комунікативних навичок дитини.
2. Діти які швидко ідуть на контакт, із більшою вірогідністю без проблем знаходять нових друзів, а нові знайомства приносять їм задоволення.
3. Діти з підвищеною тривожністю, найімовірніше, довго звикатимуть до нових однокласників.
2. Змінювати школу чи клас потрібно після канікул, коли всім дітям доводиться адаптуватися до шкільного режиму. Самій дитині краще буде звикнути до думки про необхідність іти до нового класу й заново влитися  в навчальний процес.
3. Ви зможете найкращим чином підготувати дитину до переходу, якщо напередодні разом із нею підете до школи, познайомитесь з учителями, покажете клас, можливо , разом із класним керівником відрекомендуєте дитину однокласникам.
4. Тема переходу до нової школи чи класу повинна обговорюватися у вашій сім‘ї, не можна замовчувати чи уникати її. Розповідайте дитині про позитивні моменти переходу до нової школи чи класу, покажіть перспективи.

Дуже важливо прислухатися і до дитячої думки – це надасть дитині впевненості в собі, сприятиме встановленню довірливих відносин між вами  і дитиною.

5. Запрошуйте в гості давніх друзів із попереднього класу та нових приятелів.
6. Розповідайте дитині про та, що дуже важливо бути собою, не підлещуватись перед новими однокласниками, не поспішати ділити їх на потенційних друзів і ворогів.
7. Підбадьорте дитину та дайте зрозуміти, що ви завжди прийдете їй на допомогу.

ЩО РОБИТИ ЯКЩО ДИТИНА НЕ ВІДХОДИТЬ ВІД КОМП’ЮТЕРА?

ПОРАДИ БАТЬКАМ         

Діти 7-9 років

• Діти молодшого шкільного віку використову­ють Інтернет не лише вдома, а й у друзів та шко­лі. Батьки мають виробити відповідні правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми. Діти віком від 7-9 років вже можуть розуміти побачене. Однак вони не вміють користуватися інформацією (зображеннями, текстами або зву­ками), яку пропонує Інтернет, зокрема тією, яка не відповідає їхнім віковим особливостям.
• Удома використовувати Інтернет варто в при­сутності батьків. Це гарантує, що батьки будуть поруч з дітьми у будь-якій проблемній ситуації.
• Дитина може ще не бути спроможною самостій­но визначити надійність веб-сайту, тому повинна завжди звертатися по дозвіл до батьків, перш ніж розмістити особисту інформацію в Інтернеті.
• Чат-кімнати та інші види публічного онлайнового спілкування можуть бути все ще непідхо­дящими для дитини. Адреса електронної пошти, використовувана у цьому віці, має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.
• Створення облікового запису для дитини з об­меженими правами користування допомагає їй навчитися використовувати комп'ютер само­стійно.
• Програми фільтрування також можуть запо­бігти доступу до непідходящих сайтів, але батьки все ще повинні контролювати дітей під час корис­тування ними Інтернетом.

Діти 10-12 років

• Школярі, можливо, вже знають, як викорис­товувати Інтернет у різних цілях. Батьки можуть підтримати свою дитину, ознайомившись із сайтами, якими користуються їхні діти вдома, дізнати­ся про їхнє хобі або інші інтереси, пов'язані з ме­режею. Дорослі можуть також використовувати Інтернет для планування певних подій, які стосу­ються всієї сім'ї. Це дає змогу батькам і дітям об­говорювати сайти, які є надійними і заслуговують на довіру, а також де можна знайти достовірну та якісну інформацію. Щоб дізнатися, як перевірити веб-сайт, скористайтеся порадами, що містяться за адресою httр://www.demos-internet.ru/services.ssl.description.html.
• Батьки мають домовитись із дітьми про те, що їм дозволено робити в Інтернеті, а що — ні.
• Узгодьте з дітьми, яку особисту інформацію вони можуть розміщувати в Інтернеті, а також; розкажіть їм про ризики, пов'язані з розкриттям такої інформації.
• Діти вже зацікавлені у використанні чатів, тому батьки повинні розповідати їм про безпечне спілкування, а також слідкувати за тим, як їхня дитина спілкується в онлайні.
• Діти цікаві й допитливі, тому батьки повинні особливо наголосити на потребі безпечного й обе­режного використання Інтернету.
• Необхідно регулярно оновлювати засоби без­пеки комп'ютера.

Діти 13-15 років

• Для дітей у цьому віці Інтернет стає частиною їхнього життя. Вони знайомляться з людьми і про­водять чимало часу в онлайні, шукають необхідну інформацію стосовно шкільних занять або інте­ресів. Завдяки більш високому рівню грамотності це відкриває багато можливостей використання Ін­тернету. Іноді батькам складно дізнатися про те, що роблять їхні діти в мережі. У цьому віці діти також ризикують і випробовують свої можливос­ті — технічні обмеження і заборони можуть не бути ефективним шляхом посилення безпеки.
• 13-15-річні діти можуть тримати у секреті те, що роблять в Інтернеті, особливо якщо батьки ра­ніше не цікавилися, як їхня дитина використовує мережу. Тому важливо відкрито спілкуватися і за­цікавитися тим, що робить дитина в Інтернеті.
• Батькам варто проявляти інтерес до «онлайновых друзів» дитини, а також знати, хто та людина, з якою їхня дитина познайомилася й збирається зустрітися.
• Батькам слід уникати занадто емоційних реак­цій, навіть якщо вони дізнаються про те, що тра­пилося щось «неприємне», коли їхня дитина була в мережі. Батьки все ще можуть скеровувати дити­ну до відповідного змісту. Наприклад, існують гар­ні доступні онлайнові ресурси про сексуальність та здоров'я, призначені для молодіжної аудиторії. Молодь має бути упевнена в тому, що вони можуть поговорити з батьками про будь-що, що примушує їх почувати себе незручно в мережі.
• Важливо правильно використати властиву кож­ній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти Інтернет.

Рекомендації батькам підлітків, схильних порушувати поведінку

1.                  Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.

2.                  З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.

3.                  Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорюйте її протиправні вчинки (дії).

4.                  Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.

5.                  Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх учинків.

6.                  Ненав’язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка, у процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім’ї, звичайні форми у поведінці, спілкуванні, контролі та інше з дитиною та поміж дорослими.

7.                  Сприяйте особистісному зростанню дитини.

8.                  Висловлюйте їй свою довіру, схвалюйте її досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.

Рекомендації батькам у роботі з дітьми девіантної  та делінквентної поведінки

1.                  Пам’ятайте, що порушення поведінки, пов’язане з неправильним вихованням чи психотравмувальною ситуацією, може бути короткочасним – у вигляді патологічних реакцій або більш стійким у вигляді патологічного формування характеру.

2.                  Патохарактерологічні реакції зазвичай виявляються не в тому середовищі або ситуації, які їх спричинили, а в інших. З цієї причини поведінка дитини може бути різною в школі, у дворі і вдома.

3.                  Найбільш часто виявляються реакції протесту до опозиції.

4.                  Виховувати дитину потрібно так, щоб вона розуміла певні обмеження, а головне – дистанцію між собою і батьками.

5.                  Нерозуміння в сім’ї , часте нехтування правами дитини, образи призводять до того, що підлітки шукають так званого психологічного притулку в неконтрольованих дорослих групах, їх протест може супроводжуватися асоціальними способами самоствердження (табакокурінням, алкоголізм, наркоманія).

6.                  Батькам слід дуже тактовно розпитувати дитину про причини поганого настрою, дратівливості і разом з нею приймати якесь рішення, допомагати вийти з важкої ситуації.

7.                  За наявності психотравмувальної ситуації дорослі повинні оточити дитину постійною увагою, зайняти її, відволікати, не нагадувати про травму вальну подію.

8.                  Дуже важливо, щоб у підлітка був старший наставник, який би був для нього авторитетом. Завжди батьки повинні бути її першими друзями.

9.                  Необхідно, щоб батьки розуміли, що представляє собою дитина як особистість, і намагалися допомогти їй стати хорошою, корисною у сім’ї та суспільстві людиною.

Рекомендації батькам щодо запобігання втеч з дому їхньої дитини

1.      Помічайте ознаки того, що ваша дитина, мож­ливо, збирається втекти з дому.

2.  Не провокуйте прямо або побічно вашу дитину на втечу з дому.

3.  Ставтеся спокійно, але твердо до будь-якої прямої загрози втечі.

4.  «Не допомагайте» дитині втекти.

5.      Проводьте з дитиною роз'яснювальні бесіди.

 Рекомендації педагогам, що працюють із дітьми, які можуть втекти з дому

1.                    Демонструйте повну довіру до учнів

2.                    Викликайте дитину на відверті розмови.

3.                    Допомагайте школяру усвідомити свою необхідність у сім'ї та школі, повірити в те, що вдома його чекають та люблять батьки, а в школі —- друзі і педагоги.

4.         Сприяйте доброзичливому входженню підлітка до групи однолітків.

5.                    Відкрито виражайте дитині свої почуття,