Вчителям

«Зміна школи та адаптація до нового колективу»

Із проблемного переходу до нової школи чи нового класу діти стикаються часто. Як допомогти дитині подолати напруження, яке виникає у випадку зміни колективу?

« Рекомендації класному керівнику і вчителям щодо адаптації дитини до нових умов шкільного життя»

1. Зустрітися з батьками учня.
2.  Обговорити індивідуальні особливості та особливості характеру учня. Звернути увагу на психолого – емоційний стан дитини. З‘ясувати, за якою програмою навчався учень у попередній школі.
3. Ознайомити учня з «організаційною стороною» - навчити орієнтуватися в системі кабінетів, у шкільному щоденнику відмітити нумерацію кабінетів та занотувати прізвища вчителів, надати номери контактних телефонів для зв‘язку.
4. У новій школі, класі учень стикається з новими вчителями, однолітками, у нього знижується самооцінка, виникає почуття неуспішності , тому вчителям потрібно тимчасово знизити вимоги до навчання, намагатися краще визначити сильні та слабкі сторони учня, допомогти адаптуватися до класного колективу, створюючи ситуацію успіху на уроках.
5. Ввести учня в учнівський колектив: дати посильне доручення, залучати  до класних і шкільних справ, надавши змогу проявити себе з кращого боку, спираючись на здібності учня.

«Рекомендації педагогам щодо забезпечення оптимальних умов у разі переходу учнів до іншого класу чи іншого навчального закладу»

1.Бути уважним до дітей.

• Звертати увагу на психоемоційні прояви та зміни в поведінці дитини;
• Прислухатися до того, про що говорить дитина;

2. Довести дитині, що на новому місці буває складно, але завжди є вихід із будь – яких ситуації і ви готові їй у цьому допомагати та підтримати;

3. Знизити вимоги до оцінок, створювати на уроках ситуацію успіху;

4. Надавати дитині можливість відчути себе потрібною;

5. Допомогти налагодити взаємини з однолітками.

«Загальний портрет» підлітка, схильного до протиправних дій у поведінці

1. 

Відставання в інтелектуальній сфері

Це виражається в суб’єктивізмі сприйняття оцінки навколишньої дійсності, його нерозвиненості або особливій вибірковості. Мова у таких дітей нерозвинена, словниковий запас примітивний, у мові переважає вуличний жаргон, вульгарні слова і вирази і, як результат цього, недбалість у письмовому мовленні, складнощі в мисленні, його однобокість.

2.                Недоліки в характері

У підлітків, схильних до порушень дисциплі­ни, сформовані і проявляються негативні риси ха­рактеру, що значною мірою визначають асоціаль­ну поведінку юнаків і дівчат. Вони не бажають учитися, порушують правила поведінки в школі, суспільних місцях, хуліганять, здійснюють дрібні крадіжки та інші провини.

3.      Завищена конфліктність

Такі вкорінені риси характеру, як грубість, запальність, упертість, негативізм, роблять під­літків, які мають пробле­ми в поведінці, джере­лом конфліктів з одно­класниками, батьками, старшими за віком людь­ми, "що утруднює кон­такт з ними та їхнє вихо­вання.

4.      Активізація механізму психологічного захисту

Відчуваючи постійну необхідність відповідати за свої вчинки перед учителями, батьками, стар­шими за віком людьми, працівниками правоохо­ронних органів, такі учні намагаються від них за­хиститись. Таким чином у них виникає прагнення виправдовуватися перед собою та іншими, об­ґрунтувавши свою поведінку як законну або під впливом обставин, зняти з себе провину. Це веде до формування згубних звичок, таких як нечесність, брехня тощо.

5.      Підвищений інтерес до заборонених розваг

         Невміння організувати і проводити своє дозвілля, відсутність інтересу до соціально корис­них видів діяльності істотно деформують Інтере­си підлітків, схильних до протиправних дій, у сфе­рі дозвілля. Проявляється це в схильності до марно втраченого часу, до захоплення азартними іграми, дрібною спекуляцією тощо.

6.                Притуплення гуманного начала

Більшість підлітків з протиправною поведінкою вкрай невитримані. їм притаманна актив­ність поведінки і небажання стримувати себе, і свої емоції під час сильного збудження.

7.Вибір негативних засобів самоствердження і прояву дорослості

Учні, які мають схильність до протиправних дій, з метою самоствердження і демонстрації сво­єї дорослості часто обирають куріння; вживання алкоголю, наркотиків та Інші форми, на їхню думку, «дорос­лої поведінки». У деяких з них, разом із психологічною, вини­кає фізіологічна залежність від психоактивних речовин, що свідчить про розвиток алкого­лізму та наркоманії як хворо­би. Серед даної групи учнів значну частину (біля 20%) ста­новлять дівчата. Вони нерідко випадають з кола зору вчи­телів-предметників, класного керівника, тому що своєю поведінкою не спричиняють незручностей на уроках. Однак, не звертаючи особливої уваги на асоціальні зміни в своєму житті, багато з них є ініціаторами порушень навчальної дисципліни.

Серед них зустрічаються також організатори асоціальних компаній. Більша частина з кола та­ких дівчаток курять, зловживають алкоголем, їм притаманна статева розпуста. У сім’ї вони трима­ються зухвало, тероризують молодших братів і сестер, непристойно ведуть себе з батьками, сусідами тощо.

 Рекомендації педагогам із забезпечення засобів впливу школи на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Знаходити шляхи забезпечення слабких учнів такими ж позитивними емоціями від навчання в школі, як і сильних. Наприклад:
2. винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість у ній;
3. активне заохочення в творчій діяльності,в спорті, в різних шкільних заходах тощо.
2. Виховувати теплі почуття до школи у слабких учнів:
3. дозволяти дітям брати участь у найважли­віших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.
3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:
4. не бажано розділяти учнів (шляхом оголошення оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;
5. корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.
4. У роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:
5. розширювати позашкільні форми діяльності підлітків:
6. залучати їх до організації такої діяльності
7. прикладом, за допомогою бесіди виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

Рекомендації педагогам під час виправлення поведінки підлітків, схильних до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час  спілкування з проблемними підлітками.
2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.
3. Намагайтеся переконувати і відкривати «важким» підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.
4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх вчинків.
5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об'єднаннях.
6. Уникайте надто наполегливого і безцеремонного втягування таких підлітків у суспільні справи колективу учнів.
7. Сприяйте організації педагогами, та батьками спільних масових заходів, що об'єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.
8. Якщо можливо, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні форми поведінки, ви­казуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.
9. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не утискуючи інтереси однолітків.

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у «важких» підлітків

1.     Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність — цепричина виникнення тривожності у дитини.

2.  Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3.     Стверджуйте загальнолюдські цінності — це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4.     Частіше нагадуйте  «важким»  підліткам про їхні позитивні якості — це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низькоїсамооцінки.

5.     Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточення, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6.  Сприяйте розвитку процесу самореалізації — активній праці самого підлітка щодо розвиткусвоєї особистості.

7.     Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому — це могутній фактор саморозвитку «важкого» учня.

8.  Допомагайте «важким» підліткам знайти свої життєві цілі — це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.