 Тарас Яковлев – випускник 1999 року, перший заступник луцького міського голови. Розмову з ним вели учениці 9-А класу Возняк О. та Бабюк В.
Тарасе Володимировичу, надзвичайно приємно, що випускник нашої школи обіймає високу посаду, бере активну участь у господарській, управлінській діяльності міста Луцька. Скажіть, коли закінчували школу, ви уявляли, чим будете займатися в майбутньому?
Хотів бути інженером-автомобілістом.
Які шкільні предмети вам подобалися ?
Я не гуманітарій, я – математик. Подобалися алгебра, геометрія, фізика. Мій класний керівник Лариса Сергіївна викладала алгебру й геометрію й прищепила мені любов до точних наук. Також подобалась економіка. Як усім хлопцям, фізкультура, звичайно.
Розкажіть, будь ласка, про якісь певні моменти або кумедні випадки, які траплялися під час навчання й запам’яталися найбільше.
Взагалі , у мене дуже гарні , дружні стосунки з однокласниками . Не знаю, чи часто так буває, однак найкращі мої друзі на сьогоднішній день - це ті люди, з якими я навчався в школі, мої однокласники, а також хлопці та дівчата з паралельних класів. Вони хрестили моїх дітей, я хрестив їхніх. Ми - велика сім’я. Я просто впевнений, що така дружба буде вже до кінця життя . Дуже багато часу ми проводили разом, було й багато цікавих історій. У школі подобалось ще те, що ми кожного місяця кудись подорожували. Ми їздили в Київ, у Львів, у Берестечко, в Зимне, та куди ми тільки не їздили. Ці екскурсії запам’яталися мені найбільше .
Ми знаємо, що ви були активним учасником шкільного вокального ансамблю «Любисток». Ваш склад - це «золоті» сторінки в його історії. Чи любите й зараз співати, чи знаходите для цього час?
Співаючи у цьому ансамблі, я назавжди полюбив українську пісню. Наш художній керівник Людмила Григорівна Гурак, яка, на жаль, нині покійна, - це приклад відданого служіння музиці й дітям. Тому, звичайно, я і зараз часто співаю, мені це подобається. У нас росте син , хочу, щоб він співав теж.
Нам відомо, що ви полюбляєте риболовлю і готуєте дуже смачну юшку. У чому, власне, ваш секрет?
Я більше люблю готувати на природі, ніж саму риболовлю . Коли мої друзі ловлять рибу, я організовую дозвілля. Секрет у тому, що рецепт кожен раз інший, пропорції конкретної немає . Головне, щоб була гарна компанія, а я завжди відпочиваю зі своїми друзями. Це і є, мабуть, основний рецепт.
Ви постійно на роботі, постійно зайнятий. Чи вистачає часу на спілкування з сином?
Дуже мало. Як каже моя дружина, з сином практично не бачимося . Я виходжу з дому зазвичай до 7 ранку і приходжу вже після 21 години точно, це може бути й 22 година , інколи 22:30. Дуже часто так буває , що йду – син ще спить , приходжу – син уже спить . Спілкування відбувається зазвичай у неділю, бо в суботу теж часто працюю. У майбутньому я планую трішки скорегувати свій графік, адже часу для сім’ї і справді не вистачає.
Ви любите подорожувати? Які міста чи країни вам до душі?
Дуже люблю подорожувати , я - турист. Я подорожую Україною , ходжу в гори . Буває, що з товаришем вибираємо маршрут у Карпати і на два – три дні їдемо, тобто такий собі туристичний спортивний похід з ночівлею у наметах. Відпочити душею, морально не є зайвим. Я люблю їздити не тільки по Україні , а й у інші країни , так сталося , що моя робота сприяє цьому, вона передбачає дуже багато подорожей . Мені надзвичайно сподобалися Скандинавські країни. Був у Швеції, в Данії. Гарні міста, добре розвинута економіка , дуже дисципліновані люди, це мені сподобалося. Також гарне місто Копенгаген , на рівні з ним хіба що Будапешт. Я багато де був . У Німеччині сподобалася інфраструктура , тобто це величезна машина, яка постійно працює . Найсильнішої економіки, мабуть, ніде немає . Сподобалось, як працюють транспортні сполучення, логістика, в кожному невеличкому селищі, в кожному містечку є купа заводів, якихось фабрик , усе працює, все гуде. У США був, там є відчуття приватної власності, американці знають, що місто, в якому вони живуть,- це їхня територія, тобто не можна смітити, бо це твоє місто, не можна розмальовувати паркани, не можна нічого руйнувати, вони до цього ставляться дуже серйозно, і це виховується з дитинства. Люблю Польщу. Чому? Тому що люди дуже схожі на нас. Люблю Грузію, теж схожі на нас люди, однак у нас рівень економіки і розвитку набагато кращий . Україна набагато потужніша, ніж Грузія.
Чи підтримали вас близькі у виборі професії?
Звичайно, підтримали . Ви поставили перше питання: «Чи думав я, чим буду займатися?» Звичайно, я навіть уявити не міг, що буду першим заступником луцького міського голови. Це було для мене неможливим у той період, і якби хтось сказав, що таке станеться , я б навряд повірив. Але це є прикладом того , що будь-хто , якщо захоче, зможе працювати в Луцькій міській раді керівником або заступником. Мій досвід це доводить.
У вас є прагнення змінити нашу державу?
Хочеться змінити державу, але я розумію, що одна людина цього не зробить , ніхто: ні президент, ні прем’єр-міністр, ні депутати, ні Голова Верховної Ради. Хтось один країну не змінить. Потрібно, щоб усе суспільство не тільки хотіло, а й щось робило для цього . Події в Україні не зовсім приємні , особливо ті, що пов’язані з кровопролиттям. Проте ми стали патріотами, це правда. Однак усі захотіли змін, але мало хто доклав до цього хоч якихось зусиль. Чим більше буде свідомих людей , тим швидше ми змінимо країну.
21 жовтня наша школа святкує ювілей – 25 років . Що ви можете побажати і які теплі слова сказати своїй рідній школі?
Хочу побажати, щоб учні завжди в школу йшли з радістю, щоб їх зустрічали гарні, освічені, мудрі педагоги. А вчителям,- розумних, здібних, хороших і перспективних дітей. Я пам’ятаю , як школа відкривалася , я тоді пішов у 2 клас, тобто увесь цей етап розвитку 24 школи я бачив на власні очі. Мені хотілося б, щоб з теперішніх учнів виросли розумні, добрі, виховані й, як кажуть, «з великої літери» Люди! |