З передової повернувся додому волинянин Юрій, який зі своїми побратимами із Добровольчого Українського Корпусу захищав Батьківщину. Він каже, що тут, більшість волинян не розуміють, що в країні - війна.
Юрій закінчив Луцький навчально-виховний комплекс «ЗОШ І-ІІ ступенів №24 - технологічний ліцей», куди його із побратимами запросили на захід, щоб вшанувати героїв України.
«Я приїхав на Волинь і в мене складається таке враження, що ніхто не розуміє, що в країні - війна. Люди так думають, бо тут не вбивають. Втім, дуже приємно, що в школах організовують подібні заходи: вони просто необхідні й актуальні зараз. Враження від дійства у мене найпозитивніші. Помітно, що діти прониклися. Мої побратими, які теж прийшли сюди, в окремі зворушливі моменти аж плакали», - розповідає для Інформаційного агентства Волинські Новини боєць ДУКу.
Свято у нашій школі було незвичне, бо запросили «кіборгів» з позивними: Псевдоохотнік, Карабан, Молдован, Горинь й для них присвятили дійство та підготували подарунки.
«Юрій - випускник нашої школи й ми ним гордимося. Це - справжній українець, наш герой! Учні згадали про те, як все починалося, про Майдан, першого убитого - Сергія Нігояна, дивилися відео, де він зачитує Шевченка, пригадали медичну сестру, яка тоді першою під кулями повзла допомагати пораненим без зброї і шоломів. І власне про бойові дії зараз. Також учениця читала молитву. Усі вшановували загиблих хвилиною мовчання.
Усе було так щиро й душевно, були моменти, коли плакали всі: від учнів п’ятого до одинадцятого класів», - розповідає про організований захід заступник директора з виховної роботи Любов Вегера.
Окрім того, в школі відбулася акція «Подаруй солдату цукерку». Так, учні приносили солодощі й прикріплювали до них побажанням чи лист зі зверненням.
На одній з таких першокласниця написала: «Любий солдате, дякую тобі, що ти нас захищаєш. Ми тебе любимо. Катя, 1 клас».
Також учні нашої школи показали виставу театру тіней. Сюжет розкриває легенду про Святого Миколай: жив хлопчик, в якого померли батьки й його виховували чужі люди. Коли юнак виріс, то почав допомагати нужденним, роздав все своє добро. Коли ж він помер, його зарахували до святих. А от одного разу прийшов Святий Миколай до хлопчика і хотів йому подарувати солодощі та багатство, але він попросив лише одного - маму. І з’явилася в дитини мама. Він жив довго і щасливо, але одного разу прийшла війна, і хлопець мусив йти захищати рідну землю.
Наприкінці заходу учні подарували воїнам зірки з іконами, щоб вони їх оберігали.
Також воїн-Юрій звернувся до всіх з проханням: «Ніколи не забувайте, хто є наш ворог».
Педагог-організатор Панафідіна А.С. |